Черговий (двадцять восьмий) огляд практики Європейського суду з прав людини містить два рішення, постановлені проти Туреччини: Harun Gürbüz v. Turkey та Ürek and Ürek v. Turkey.
Так, у першій справі заявник скаржився, що суди врахували як доказ його свідчення на першому допиті за відсутності адвоката, хоча згодом він від них відмовився. ЄСПЛ розглянув цю скаргу відповідно до пункту 1 та підпункту «с» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд), констатувавши їх порушення.
У справі Ürek and Ürek v. Turkey ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 та підпункту «d» пункту 3 статті 6 Конвенції (право на справедливий суд), визнавши в цілому провадження за участю заявників несправедливим, оскільки національний суд не дав їм можливості провести перехресний допит свідків, у свідченнях яких містилися суперечності, та засудив заявників за вчинення кількох правопорушень.